Зелений гай, лани безмежно,
Та я блукаю серед степу.
Актор життєвого вертепу,
Що заблукав необережно.
Себе забув, чим жив,… що втратив.
Думки розгублені роями,
Що тягнуть роздуми словами
Та, на біду, в життя потрапив.
Життя, забуті корабелі,
В шмаття вітрила, щогли в друзки.
Лишень лахміття та мотузка,
Що закривають старі двері.
Ті двері, що ведуть до Раю,
Вони розбиті та скриплять.
Буває, тихо гомонять,
Та відчиняються, ледь… скраю.
Там, за шпаринкою, вертеп,
Там є життя, живуть актори.
Там є лани, ліси та гори,
Там обіймає мене степ.
Та я блукач, мої дороги
Ведуть до Раю, може Аду.
Дарують спеку та прохладу.
Та затерпають мої ноги.
Коли затерпнуть, крила знову
Дістану тихо я з сумИ.
Вмолюся вітру «підійми».
І він повірить в моє слово.
Блукач
© Copyright: Александр Бирзула, 2015
Свидетельство о публикации №115081304335
Свидетельство о публикации №115081304335
Рецензии