Другу

Вот тебе моя теплая рука,
маловата для мужчины,
для женщины широкая.
Я даю не для того, чтобы ты целовал,
Или поддерживал, как калеку, -
моя рука не шарнирная.
Просто пожми и запомни,
сам, передай следующим,
бывшим и не моим:
я не играю в жизнь,
не бываю коварной,
не пускаю в глаза дым.
и к телу тоже не пускаю,
потому что в теле сидит душа,
а на нее всегда есть спрос.
становись в очередь с краю,
в очередь тех, кому дам отпор,
механически, как робот.
вот тебе моя теплая рука.
так ты пожмешь или нет?
или будешь по-бабьему,
всхлипывать, чего она такая,
будешь считать звезды в окне,
Полушёпотом рабским.

Юлія  Купіч
Вірші

Другові
 
Ось тобі моя тепла рука,
замала для чоловіка,
для жінки защира.
Я даю не для того, щоб ти цілував,
Чи підтримував, як каліку, -
моя рука не шарнірна.
Просто потисни й затям,
собі, передай наступним,
колишнім і не моїм:
я не граюся у життя,
не буваю підступною,
не пускаю у очі дим.
і до тіла теж не пускаю,
бо у тілі сидить душа,
а на неї завжди є попит.
прилаштовуйся до черги скраю,
до черги тих, кому дам відкоша,
механічно, як робот.
ось тобі моя тепла рука.
так ти тиснеш, чи ні?
чи будеш по-бабському,
хлипати, чого вона така,
рахуватимеш зорі у вікні,
Півшепотом рабським.