Ми, ніби птахи, що у полі -
Зубули шлях до вороття.
Лиш відголосок тої долі,
Що нас покинула здавна
Дзвенить у вухах і не чує,
Як ми благаєм крізь вітра:
"Вернись. Ми будемо удома
Чекати твого прибуття".
Ми вже не маємо надії
І віри більше в нас нема.
Одне матусине "чекаю"
Тихенько серед зір луна.
Ти мамо рідна, мене вибач
Програв свій бій. Та не дарма
Лиха війна скосила в полі
Той мак, що ти так берегла.
Ну що ж, віднині буду птахом.
Тепер в душі моїй лиш мир...
Та в полі досі крик лунає
Моїх скалічених надій.
***
© Copyright: Дана Весна, 2015
Свидетельство о публикации №115081203574
Свидетельство о публикации №115081203574
Рецензии
