…життя обриваються несправедливо,
нам кожна помилка уроком стає…
вітри відчайдушно рвуть долі вітрила,
а біль, що займає серця – в нас живе…
допоки глузуємо двоє з любові,
самі почуття убиваємо ми…
напевно до справжніх іще не готові,
то й сплутують долі порізно стежки,
то й в небі бездонному шепіт зірковий
продовжує ніч, заколисує в сни…
у вітер занурившись душі безмовно
і кличуть, й благають: «Любов повернись!..»
повторись!..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115081201231
Свидетельство о публикации №115081201231
Рецензии
Очень жизненно, душевно, замечательно! С уважением, Наталья.
Наталья Беляева Ерух 12.08.2015 09:43 • Заявить о нарушении
Наталья Беляева Ерух 12.08.2015 09:43 • Заявить о нарушении