Ведеться обстріл з мінометів,
Стоїть будинок без стіни.
Війна в новинах і в газеті,
Сховатись важко від війни.
Везуть поранених у «скорій»
І в тридцять зупиняють час.
Це не трагедія, не горе,
Це вже статистика для нас.
«Сьогодні вбили двох солдатів.
Це добре, вчора вбили сім».
Сказав мені один пузатий,
Що поряд у кафе присів.
Так стало на душі огидно:
За мене хтось життя віддав,
А це пузате, п’яне бидло,
«Це добре» при мені сказав.
Я не підтримував розмову
Про президента лихваря,
Про депутатську підлу змову,
Про Юльку, що уже стара…
Я вийшов мовчки, глянув в небо,
А там не зорі, а вони:
Сміливі, чесні, ті що треба,
Небесні наші пацани.
Ми ж ті що носять свої туші,
Прийдемо всі до знаку «STOP».
Та не побачать наші душі,
Навіть в найкращий телескоп.
Небеснi пацани
© Copyright: Сергей Заграбайло, 2015
Свидетельство о публикации №115081106656
Свидетельство о публикации №115081106656
Рецензии