Твої вуста - мої прянощі,
не перестану за ними тужить,
твої слова - мої ревнощі,
мені лише б очей твоїх блакить.
Заглянути ще раз , на вік залишитись,
зіниці твої – криниця без дна,
так просто було загубитись,
хоч очі твої – я до дурі хмільна.
Мої мліючи губи - ти десь не зі мною,
губилась в тобі в годину палку,
як нарікати це - тільки маною,
що зриває всі квіти в моєму садку.
В ранковому сяйві не цвістиме бузок,
твій дотик єдиний – зламані гілки,
подивись, скільки навколо стежок,
ти вибираєш не ту – даремні помилки.
Хочi очi твоi - я до дурi хмiльна
© Copyright: Рина Ружинская, 2015
Свидетельство о публикации №115081105319
Свидетельство о публикации №115081105319
Рецензии