Чомусь не відчуваю як раніше щастя,
І не лечу на кожну зустріч з усіх ніг.
Перестаю в життєвих картах змінювати масті.
Колись горіло полум'я, а зараз випав сніг.
І не кажУ, що більше не живу тобою.
Любов моя, на жаль, в буденність увійшла.
Й не замінИть тебе єдиного юрбою.
Чомусь таких як я стабільність обійшла.
Я пам'ятаю те твоє тремтіння,
Коли руками до ключиць торкалась.
І пам'ятаю те любовне шепотіння,
Коли тієї близькості з тобою дочекалась.
І лиш тоді, коли тобою вперше я замилувалась,
Я зрозуміла, що тепер пропала.
Я зрозуміла, "нас" не розділИть,
Бо лиш з тобою проти всесвіту трималась.
Від Сонця не зійду, навіть якщо спалИть.
Тебе тримаючи за руку, під ноги їм не впала.
А зараз замість щастя мене проймає страх,
Що те легке тремтіння ісчезне у вітрах...
Чомусь не в1дчуваю як ран1ше щастя...
© Copyright: Хтось Там, 2015
Свидетельство о публикации №115081009025
Свидетельство о публикации №115081009025
Рецензии