Балада про Конотопську битву

Пам'ятають предки наші українські,
Славний Переяслав - український град,
Унію-трагедію там уклав Хмельницький,
Нашу Україну загарбав царат.

Зразу позабув цар дані обіцянки,
Ні - федералізму, в рабстві козаки,
Гірший він од польських пана і панянки,
Підписав у Вільні сепаратний мир.

Гадяцьку угоду вклав тоді Виговський,
Ген, гайда в Європу, було ліпше там,
Першим Переяслав зрадив цар московський,
Така в нього ласка нібито "братам".

Зібрались москови весь наш край палити
І четвертувати, як у Мстиславлі,
Піднялись слов'яни і татари з Криму,
Щоб лиш зупинити нашесть москалів.

Серби, білоруси з новгородським полком,
Хорвати, поляки - весь міцний загал,
Була тяжка битва там, під Контопом,
Переміг Виговський - гетьман-Ганнібал.

Була ще нелегка до волі дорога
І на ній не раз ми зостались в біді,
Конотопська битва - наша перемога,
Європейська відсіч московській орді.

Знов над Конотопом сурма гучно лине,
І тріщить від неї весь той "русскій мір",
Конотопська битва - слава України,
Український цвяг в труну імперської Москви.