Пісня присвячується моєму батькові
Легку, прозору, мовчазну
туман накинув сивину
на плечі сосен.
А я на ту сумну красу
дивлюсь і падають в росу
думки і спогадів моїх болючі сльози.
Дививсь і ти отак колись
на небо, на туман, і ліс
очами суму.
І я в тих бачила очах
все те, про що звичай мовчать,
і лиш зітхають тихо і понуро.
За посмішку ховав печаль,
за жарти - неймовірний жаль
і серця осінь.
Коли виходив проводжать,
ховав ті руки, що тремтять,
просив частіш навідуватись в гості.
За днями дні біжать роки
і все частіш мої думки
летять в минуле,
туди, де батько ще живий,
де можу говорить із ним,
і в те дитинство, що так швидко промайнуло.
Легку, прозору, мовчазну
туман накинув сивину
на плечі сосен.
А пам'ять все малює ту
самотню постать на вітру
і погляд батьків, що печальніший за осінь...
Спогадiв болючi сльози
© Copyright: Наталья Днепровская, 2015
Свидетельство о публикации №115080905299
Свидетельство о публикации №115080905299
Рецензии
Наташа,душевные строки! Счастья тебе!
С теплом.
Юрий Колдашов 24.01.2022 09:31 • Заявить о нарушении
С теплом.
Юрий Колдашов 24.01.2022 09:31 • Заявить о нарушении
Юрочка, спасибо!
Всё взаимно!)
Любви и счастья тебе!
Наталья Днепровская 24.01.2022 12:25 Заявить о нарушении
Всё взаимно!)
Любви и счастья тебе!
Наталья Днепровская 24.01.2022 12:25 Заявить о нарушении
На это произведение написано 15 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.