Заспокойтеся, заздрісні люди, -
вже його на цім світі нема;
і ніколи між нами не буде.
...Сталось так: наче влітку - зима...
Він палав... Як палав невгамовно!
Світлом добрим горів, золотим.
Всіх збагачував щедро духовно;
хоч не був, безумовно, святим.
Був людиною - завжди, у всьому;
як дав Бог і як сам він хотів.
Розумів і князів, і сірОму...
Зла навмисно не діяв нікому.
З чужини все тягнувся додому.
...А тепер ось на небо злетів.
Пам ятi N N
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115080902111
Свидетельство о публикации №115080902111
Рецензии