Модниця на пляжi

                МОДНИЦЯ  НА  ПЛЯЖІ..

                Жара  тисне, в  вухах  шум,
                Сонце  розігрілось,
                Каже  вчора  мені  кум,
                Що  до  моря  захотілось.

                А  я  зразу  прокрутила
                Зараз  скажу:-Боря,
                Та  я жінка  твоя  мила,
                Пусти-ня  до  моря.

                Чоловік, як  стовп  застив,
                Стис  в  руках  відерце,
                Як  в чоло  мене  вмастив -
                Аж  тьохнуло  серце.

                Ось  і  вечір, тишина,
                Почули  погоду,
                Я   йому  чуть-чуть  вина -
                Дає  мені  згоду.

                Та  я  жінка  нічо  собі-
                Далеко  не  дура,
                Ще  горівки  зо  грам  триста -
                І  хлопові  рура.


                Сумка  знаю  де  лежить,
                Цілую  дитину.
                А  отут  аж  кров  кипить
                Бо  до  моря - гину.

                А  чоловік  розхропівсь, набрався,
                Тай  не  знає  ненька.
                Тільки  півень  обізвався -
                Чухнула    зраненька.

                Стежками  блукала, дума, що  забула.
                Чілка  аж  на  носі,
                Та  ще  замість  мештів  взула
                Мамині  галоші.

                Ось  і  поїзд  на  Одесу,
                Мужичок  в  формі  стріча,
                Запускає,  як  принцесу
                Та й  собі: ,,Ти  хто  така?”

                А  я  знаю, що  то  Ганька
                Міні  юбка, парашути  нижче,
                В  руках  чогось,  якась  банька,
                Несеться, аж  свище.
                В  перші  двері  вривається,
                Другі  відкриває
                Парашутом  зачіпається
                Отак,  розриває.

                В  друге  купе  залітає,
                Чілку  гудзом  в’яже,
                Труси  трохи  підвертає
                ,,Міс  я  нині’’, - каже.

                Окуляри  вийма, подивилась  скоса.
                Без  шкельця  одного,
                Зачіпає  їх  до  носа,
                Клоунонада  з  того.

                А  поїзд  несеться, свище,
                З  вікна  продуває
                Парашут  чогось  ще  нижче
                Отак.  Воздух  виробляє.

                А  ось  місто-то  Одеса,
                Яка  втіха!  Так  буває,
                Як  МІС  Ганька, як  принцеса,
                В  купе  сумку  забуває.

                А  купальник  й  капелюшка
                Помчались  до  Криму.
                Все  згадала МІС  селюшка,
                Згадала  й  хатину.

                Та  все  ж  такі  таксі  взяла
                І  просто  до  пляжу,
                На  березі  постояла,
                Зараз  все  розкажу.

                Люди  добрі! Що  я  бачив!
                Світерок  знімає,
                Розв’язує  гудз  на  чілці,
                Груди  піднімає.

                Все  волоссям  об’їзала,
                Ще  трохи  осталось,
                Піднімає  парашути
                Раз, раз-зав’язалось.

                Все, як  в  тому  Інтернеті:
                Окуляри  тягне
                Без  скла , на  ніс  зачіпляє,
                Як  капцями  двигне.

                І  до  води, а  я  бачу
                Зривається  пляж- Одеса,
                Цей  купальник  цього  року
                Самий  модний  в  МІС  принцеси!

                Тут,.як  тут  їй  дзвонить  Боря:
                - Як  ти  там, моя Ганусю?
                Ось  стою  я  біля  моря,
                Лізти  в  воду  не  зберуся.

                Пляж  увесь, як  той  оратор,
                Все,   як  знім- майданчик,
                Біля  мене  оператор
                Біга, як  пацанчик..

                Чоловік в цю  мить  застив,
                Сидить  в  Інтернеті,
                Бачить  сумка, біла  Ган
                Уу  її  пакеті.

                Прокрутив  ще  трішки  далі,
                Бачить капелюшка,
                Ось  купальник, ось  сандалі,
                Оце  і  селюшка!

                В  середині  кров  бурчить,
                Трохи  відійшов.
                Чує: ніби хтось  кричить,
                Це поштар  прийшов.

                Посилку  заносить  в  хату ,               
                Чоловік  приймає.
                - Що  є  там,- дитина -, тату?
                Та  хто  його  знає?.

                Бідолаха  відкриває -
                Купальники  Гані
                Кров  кипить, перевертає
                Усе  в  чемодані.

                Альо, Ганько! Як  це  так?
                То  що, в  тебе  втома?
                Чув  із  моря, що  ти  МІС,
                А  купальник  дома.

                Як  зайти  тепер  в  хатину?
                Щей  порвана  попа.
                Щоб  ти  знала,  Ганусино,
                Як  дурити  хлопа.

01.12.2012р.