Закружилась осінь , закружилась.
Золотим вбранням вона покрилась.
Тільки було літо, так здавалось.
Наче б то у хмарах заховалось.
Осінь свої брови насупила,
Ти як королева осінь мила.
То чому ж так часто осінь плачеш,
Чи боїшся ти що все це втратиш,
Зараз бо вітри твої жартують,
З листячком дерев вони пустують.
Тільки ти сльозами не вмивайся,
Сонечко впусти та посміхайся.
Подивись, яка є ти красива,
То ж бо не зима, що зовсім сива,
Кольори твої такі чудові,
Лагідне, щось чути в твоїй мові.
Наче колискову ти співаєш,
Спокій наче в серце надихаєш.
Холодом лякати ж бо не треба,
Бо моя вже осінь кличе з неба…
Знаю скоро стану тобі рівна,
Осінь будь веселою царівна!
Осінь, осінь, осінь кольорова,
Глянь, яка краса твоя чудова.
Закружилась ос нь
© Copyright: Светлана Камышная, 2015
Свидетельство о публикации №115080804458
Свидетельство о публикации №115080804458
Рецензии