Вечірнє світло, на паралелях залізничних.
Краєвид, бігом, втіка мені за спину...
Навколо різні люди і долі різні,
І час біжить,він не чекає, йому немає спину.
Сонце ховається беззвучно в горизонт,
Вкритий стиглою персиковою ватою.
Скоро все і всіх накриє сон,
А в голові, ще так думок багато.
Немало і невирішених проблем,
Що кожен день кладемо на душу, мертвою вагою.
Вже погоріло зо три десятки клем —
При спробі з'єднання мене з собою...
(с) ДаЛін
***
© Copyright: Линда Карпенко, 2015
Свидетельство о публикации №115080705584
Свидетельство о публикации №115080705584
Рецензии
