скрiзь сумнiви...
…краще б іти свій шлях, і зрештою не думати про погане,
бо ти кажеш, що від того хвилько і боляче на душі…
але ж я не можу не торкатися твоїх закутків мрій,
блукаючи завулками одинокої пам’яті не чіплятися за тишу,
не дивитися в очі, що дивляться прямо на мене
із тайної глибини самотньо-заплаканого серця…
коли стане тісно нам удвох на обшарпаній вирвами землі,
ми летітимемо у Небо на Світло – відлуння пристрасті …
спустілий світ відпустить нас у вічну подорож,
на пошуки Долі, за одкровенням Вірити в Бога!...
смакуючи і шматуючи учорашні сумніви запитаннями
не очікуючи відповіді, ми відчуваємо справжню Любов
у сутінкових зіткненнях примарних зустрічей із тишею,
із наступаючими тінями, із тяжким диханням темряви відусюди…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115080701202
Свидетельство о публикации №115080701202
Рецензии