Без кохання все минає швидко.
За вікном надворі день чи ніч?
І здається деколи, нерідко,
Що хвилина - декілька сторіч.
Чим зайнятися, коли надворі темно?
Тільки спогади охоплюють думки.
Твої мрії - це цілком таємно,
Знають тільки зорі, ніч і ти.
Тільки небо - вічний співрозмовник
Мене вислухає, навіть, в тяжкий час.
Ніч - жяття мого є забудовник,
Доки місяць в небі не погас.
Ось уже і сонце сходить. Ранок.
І такий красивий горизонт!
А по місту тихо йде світанок,
Новий день нас кличе до пригод.
Тільки так похмуро навкруги,
До веселощів мені немає діла.
Вже не відчуваю я ваги,
І, чомусь, веселка чорно-біла...
Все однаково: хто поруч, а хто - ні,
Хто з тобою, хто покинув, може.
Тільки місяць шепотом мені
Уночі таємно допоможе.
Без кохання сенс втрачає все:
Усі рими, кольори і ноти.
За собою почуття несе
Слід людської вічної роботи.
Без кохання
© Copyright: Богдана Середа-Левитина, 2015
Свидетельство о публикации №115080605790
Свидетельство о публикации №115080605790
Рецензии