Коли я тебе побачив вперше –
Таку струнку і гарну,
Сяючу красою, неперевершену,
Полинув у країну мари.
Вітер перебирає твоє волосся,
Легенько, немов фестони з квітів,
Ти у білій сукні, вінець на голові з колосся,
Йдеш у гаю пахучими розами вкритім.
Високо в небі сонце сяє,
Розсіює золоті промінці,
В твоє прекрасне личко заглядає,
Немов улюбленій донці;.
Злегка ступаєш ніжкою на зелену траву,
Не відчуваєш земного тяжіння –
Летиш у повітрі, хмари плетеш у канву
Й збираєш небесне цвітіння.
Це твій світ, твоя казка,
Тобі радість приносити повинно
В усіх своїх красках,
Моя люба дівчи'но.
Д вчин
© Copyright: Ткаченко Максим, 2015
Свидетельство о публикации №115080505527
Свидетельство о публикации №115080505527
Рецензии