А за вікнами така порожнеча,
Сонце ріже руки і стіни,
Відвернутись немає від кого,
Наче люди стоять у порога.
Просить хліба сліпий сирота,
Копійки розлетілись навколо,
Посивіла уже голова,
Задзвеніла тяжко струна.
Мати голову схиляє і плаче,
Син лежить і нічого не каже,
А на серці туга така,
Порожнеча, порожнеча глуха.
А за вiкнами така порожнеча
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2015
Свидетельство о публикации №115080505355
Свидетельство о публикации №115080505355
Рецензии