Минає день у невеселих сутінках,
Й лиш спогади тривожать повсякчас
Колишніх, незабутніх й зачарованих,
І чорно-білих, і застиглих нас.
На фотографіях життя не заплямоване,
Й в альбомах щастя – то звичайна річ.
Й кружляють у танках незапланованих
Забуті істини чиїхось просторіч.
Ти обіцяв, що ми колись зустрінемось…
Настане час, отой прекрасний час…
Але немає мрій тих серпантинових,
Яких колись ти зберігав для нас…
Спогади
© Copyright: Алина Голинко, 2015
Свидетельство о публикации №115080502728
Свидетельство о публикации №115080502728
Рецензии