За, що

За , що мені твоє ганебнеє мовчання?
За, що терпню такий душевний гіркий біль,
Невже в твоїй манері сповідання,
нема ні каплі совісті . Звідкіль?

За, що тоді тримав мене за руку,
Ніжно обіймав, казав прости?
За, що  за, що ж ти так і мною звечора до рання,
то завжди поруч, то раптом зник і звіддусіль.

За, що справляєш в мені втому,
чому ти не сказав люблю, чи не люблю?
За, що я трачу марні сподівання,
життя без тебе, вниз в пітьму.

Тобі горіти в пеклі за забаву,.
на , що ти здатен, тобі сам Демон все велів,
в тобі пропаща душа втрати,
передаєш той біль шо пережити не зумів.

Я би була з тобою чемна,
я все прощу, я за тобою скрізь,
За , що мені ті наріканяя,
 за що ті тихі моря сліз?

Скажи мені мій любий , навіщо обриваєш крила,
скажи , що не твоя , і не мені той біль.
З тобою бодай кожна і щаслива,
а сам втопаєш у своїй журбі.

За, що тобі сколихалось у долі,
що дійсно ти поганого створив?
Тебе я певно не забуду вже ніколи ,
і не забуду ті думки , що ти не говорив.

За , що мені твоє ганебнеє мовчання?
За, що терпню такий душевний гіркий біль?
За, що я тебе вбачаю повсякденно,
по тих місцях де ти й ніколи не ходив?

Я тихо тут за тебе Богу помолюся,
щоб ти радів і щоб щасливо жив,
Бодай нікому вже не покорюся,
Бо так , як ти мене ніхто красиво не любив.