Тут зорі, наче аметисти,
Бувають літньої пори.
Веселка рукавом барвистим
Несе вологу на горби.
Купаються світанки в росах,
А в комишах - потайний рух,
Під стріхою ржавіють коси
І пращурів вітає дух.
Десь загубилася у травах
Перша дитяча моя путь,
Потіхи юності й забави,
Нажаль, уже не повернуть.
І тінь від хмари, як омана,
Росяний берег покрива.
Знайомий профіль твій в тумані,
Мов ангел, тихо проплива.
Завис над степом дзвін печальний,
Довкілля смутком охопив
І місяць гострить серп криштальний,
Щоб жати зоряні снопи.
Яка в природі дивна сила
Чарує душу в цій порі.
Жаль, що моя любов згоріла
В ранковім полум'ї зорі.
Вже шлях мій добігає краю
І проситься душа сюди.
Самотні дні мої згорають
І перетворюються в дим.
Лiто в Леськах
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115080403602
Свидетельство о публикации №115080403602
Рецензии