Ви так любили, мамо, хату -
В ній промайнули Ваші дні.
І до сих пір там пахне м'ята
І квітнуть мальви по весні.
Я зберігаю рідну хату,
А Вам присвячую вірші.
Її не зможу я продати,
Бо сам залишусь без душі.
Ошатна хатка і донині,
Усе в ній - як при Вас було.
На стінах рушники родинні
Сімейне бережуть тепло.
Тут кумкіт жаб не замовкає,
По-давньому хрущі летять,
Та тільки, мамо,Вас немає,
Щоби вечерю подавать.
Мої дороги за плечима,
Тому один мій заповіт:
Хочу, щоб Вашими очима
Онуки глянули на світ.
Мамi
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115080403346
Свидетельство о публикации №115080403346
Рецензии