Мої думки літають над степами,
Де босоніж ходив я по стерні.
О, як Ви Господа благали, Мамо,
Щоб доля посміхнулася мені.
Роботою натомлені щоденно,
Ви нас вели до сонячних вершин,
Ваші слова робили незбагненне,
Торкалися небачених глибин.
У пам'яті Ваш погляд променистий
І сказані слова біля воріт:
"Щоб шлях твій був широкий і тернистий,
Рушай, синочку, у великий світ".
Мамина правда вища, чим закони,
Вміщає вона радощі й жалі.
Ваш образ, Мамо, світить, як ікона,
Допоки буду жити на землі.
Память про маму
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115080403126
Свидетельство о публикации №115080403126
Рецензии