Твоя зоря упала в ніч,
Душу забрали вічні далі.
Не пізнавав чужих облич,
Ішов я, сповнений печалі.
Весна довкіл тепло несла,
Лилося біле сяйво всюди.
Від нього ніч, мов день була,
Безладно метушились люди.
Холодні зорі угорі
Тремтіли в срібному промінні,
Блвдо горіли ліхтарі,
Гойдалися каштанів тіні.
І безгомінно я ридав,
Саван стелився над землею.
Скорботний місяць горював
За щойно згаслою зорею.
Твоя зоря упала в нiч
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115080402730
Свидетельство о публикации №115080402730
Рецензии