Рiдна мова

Послухай, як бринить на струнах сизих хмар,
І в матері словах, і в зорях світанкових…
Немовби кришталем провів хтось по вустах
Чи ладан серед снів розлив тих пурпурових…

І серед хвиль Дніпра, і в образі святому,
У серці серед дум – веселих чи сумних,
У книжці Кобзаря, донесхочу простому,
У нитках ДНК донесхочу складних.

Вона є скрізь! Лиш доторкнись душею
До цього дива з незабутніх слів!
Одна лиш мить – і вічні будем з нею,
Й ніщо на світі нас не розлучить.


Рецензии