Спасибi, мамо, за науку
В серці з дитинства я несу.
Спасибі, мамо, за науку,
Що вчили бачити красу.
Ви нас навчали дивуватись,
Радіти тиші і вітрам,
До сонця весело сміятись,
Хлібом ділитись пополам.
Ми з Вами бачили ознаки
В суворім відблиску заграв,
І кров солдат в цвітінні маків,
І чари в шепотінні трав.
Спасибі, мамо, за науку,
Що в повсякденній суєті
Навчали нас, навчали внуків
Прекрасне бачити в житті.
Свидетельство о публикации №115080306512