Лина Костенко Экзотика

О, если б это было просто счастье,
                то это было б просто счастье.
А всё, что свыше, есть уже поэзия.
Ты слушай, милый, защищайся!
Я стала дикой, я - Полинезия.
Когда-то Гоген бежал на Таити,
Остались тут и модерн, и готика.
А в этом мире чёрством, неистовом
только любить - теперь экзотика.
Я нарушила все табу.
Те цветы, что рвала, все в Нирване.
Пасётся обязанностей табун,
а я целую тебя в вигваме.
Что с того, что туфли на шпильках?
Я в джунглях была и насилу выбралась.
Души предков приходят и сильно
Хотят видеть, кого я выбрала.
Очи у них большие и круглые.
Скалы голые, как Голиафы.
Птица тюльпан пьёт воду из кружки,
птица сирень -  пьёт из карафы.
Такое вот моё Таити -
руки твои, золотые лианы.
И странно мне, хоть это и истина:
бредут пошляки, как те павианы.
Две звёздочки в мой дом влетели,
Сады стоят буддийскими храмами.
Люблю твоё тело, смуглое тело,
тело твоё, где тату -это  шрамы.


Якби це було просто щастя,
            то це було б просто щастя.
А все, що зверх того, це вже - поезія.
Слухай, милий, ти захищайся!
Я стала дика, я - Полінезія.
Колись Гоген тікав на Таїті,
лишились тут і модерн, і готіка.
У цьому черствому, скрипучому світі
тільки любити - тепер єекзотика.
Я порушила всі табу.
Нарвані квіти мої у Нірвані.
Пасеться обов,язків цілий табун,
а я цілую тебе у вігвамі.
Що з того, що туфлі у мене на шпильках?
Я в джунглях була і насилу вибрела.
Душі предків приходять навшпиньках,
щоб подивитись, кого я вибрала.
Очі у них великі і круглі,
Скелі голі, як Голіафи.
Птиця тюльпан п,є воду із кружки,
птиця бузок п,є воду з карафи.
Оце таке у мене Таїті -
руки твої, золоті ліани.
Аж дивно мені, що ходять на світі
якісь пошляки, немов павіани.
Дві зірки у хату мені влетіло.
Сади стоять буддійськими храмами.
Люблю твоє тіло, смагляве тіло,
тіло твоє, татуйоване шрамами.