Відчай
Вона іде вздовж паркових доріг знесилена,
У смуті й тузі її думи в голові,
І відчуття зневіри та присмак відчаю,
Блукають поряд у її душі.
Гнітущий погляд сірих мас населення,
Без будь-яких ознак суспільного жалю,
Минають вповз обличчів вирази байдужості,
До лиха плачучої дівчини в жалю.
А сльози крапають і тихий крик істерики,
Від немочі й ядріння ран в душі,
Що оповили дівчину у тіні виміри,
За миті відчаю, секунди немочі в душі пустій.
Отчаяние... укр
© Copyright: Злата Боголюбова, 2015
Свидетельство о публикации №115073108263
Свидетельство о публикации №115073108263
Рецензии