Жовте в червоному

КП
1
І почало все зникати...
Миті й обличчя, думки і слова...
Темно, безпристрасно і неважливо,
безповоротно...
- Мене вже нема?
- Мене вже нема.
- Це не я?
- Це не я.

Стало мені зовсім мало себе,
Зараз я –
Давноминуле не дихати,
Байдуже, хто, коли, звідки я, де...
Душу уже не шукати й не кликати...

Вічність так порожньо вперто гуде,
Тихо стираючи є, було, буде...
Нізвідки хтось –
Я -
Ніколи й ніде,
Пам’ять без пам’яті,
Завжди і всюди.

2
...Я не пам’ятаю, гублю, забуваю...
Знов досвід напомацки і навмання...
Нічого навколо й нікого не знаю,
Моє форматується ніби життя.
Стирається з пам’яті...
Був – і немає...
Мене не мине,
Тут не лишусь уже...
Самотньо..
Себе у собі не впізнаю...
Своє не існує –
Є тільки чуже,
Допоки холодне,
Допоки далеке,
Допоки таємне,
Допоки страшне.
Глибоке...
Душа – ніби в небі лелека,
А небо солодке й таке запашне:
Прозорого меду від сонця по вінця,
Дзвенить широчінь і за обрій веде.
Шепоче щось вічність тонкій павутинці,
Усесвіту світло є скрізь і ніде.

3
Ти жовте в червоному, жовте в гіркому...
Я жовте в солоному, жовте в тоді...
Ти жовте моє і твоє у нікому.
Я жовте твоє і моє у тобі.

Кінці –
у початках,
Початки –
в кінцях.
Багато –
в одному,
Один на один –
у безлічі лиць і незлічених поглядах...
Завжди й ніколи,
Ніколи і завжди.

Зажди!
Зачекай!
Я тебе упізнаю.
І будь-де утримаю,
На відпущу,
Ти – в серці єдине, навічно що маю,
Й не зраджу ніколи, й не занапащу.

То ти не така –
раптом знову така:
Далека й чужа,
Різна і урочиста!
Єдина і рідна –
Моя й не моя.
Залишусь в тобі,
Бо душа твоя чиста.

Для тебе –
без тебе,
від тебе –
до тебе.
Заради, в ім’я і без жодних імен.
Ти маєш в собі те, що вище од неба,
Те, що є довіку і з давніх-давен.
літо 2015


Рецензии