я думала, що вже мені ніхто не треба,
я думала кохання в світі не існує,
і стоячи дивилась просто в небо,
чекаючи пораду, що Ти мені навієш.
я не хотіла бути більше з кимось,
хотіла жити завжди я сама,
але серце знову швидше билось,
і з душі моєї відійшла зима...
можливо це кохання? - поки я не знаю...
я хочу щастя у своїм житті,
не можу розібратись, що я відчуваю,
і як далі бути в майбутті.
прийти і все тобі сазати?
щоб знав ти правду про мене?
але не хочу я в твоє життя влізати,
і зізнання говорити голосне.
лишити все у спокої найкраща думка,
хай час все по своїх місцях розставить,
і якщо буде нашого майбутнього алейка,
я буду дякувати Богу за цю мить...
тобi...
© Copyright: Ольга Плескач, 2015
Свидетельство о публикации №115072905285
Свидетельство о публикации №115072905285
Рецензии