В безкрайнім небі висить місяць
Обрамлений у жовто-червоне,
І зорі так яскраво світять,
То виринають, то ніби потонуть.
Вони завжди супроводжують
Таких собі нічних мешканців.
Що до рідного дому торопляться,
Або у пітьмі без притулку вештають.
Вони знають так багато секретів,
І бачили стількох людей закоханих,
Що бажання загадували, як тільки на небі
Спалахували зірки, і відтіль падали сполохані.
І на порозі знову нічка темна,
Укутала все місто і накрила.
Ти очі вгору підійми, поглянь на небо-
Оберігають у ночі тебе небеснії світила!
Небеснi свiтила
© Copyright: Маргарита Бедрик, 2015
Свидетельство о публикации №115072810073
Свидетельство о публикации №115072810073
Рецензии