1 знову гр1м

Я не зовсім розумію – чому, за що…
Більше того, я не знаю тепер його.
Щось у ньому було диким, проте моїм.
Щось у ньому було сильним… Котився грім
Понад нами… Небесами… Пішла гроза.
Боги плачуть… Я не знаю – чому і як.
Пізній вечір не отримав нових дзвінків…
Я напевно помилилась… У серці біль.

Я не зовсім розумію – який же круг…
Пеклом брожу, підневільно треную дух.
Щось у ньому брало гору над моїм: «Сама»…
Щось тримало мене поруч… Та вже весна
Розпустила свою косу… і знов тепло.
Я не знаю, що цей космос забув в нас двох!
Темна ніч спішить по краю моїх надій…
Я напевно помиляюсь… Та ж він не мій!
 
Я не зовсім розумію – де, врешті, край…
Кохання згинуло в надіях, що буде рай –
Розламали, не спіймали, розбили в друзки…
Я не вірила, що буде настільки пусто.
Щось у ньому було справжнім… і не таким.
Щось робило його здатним піймати дим...
Щось у ньому було диким… таким моїм…
Я звичайно помилилась… І знову грім.

21.03.2015