Як теє слово ранить душу,
Як серце кОлить та болить,
Коли ти чуєш від усюди,
Що твій садок – то дім чужий.
Де пробігав усі стежини,
Де полюбив – і враз прощав,
Де твої дУми, що є нині,
Плили ще там, у тих річкАх…
Хто ще полюбить тебе, земле,
Хто обігріє, захистить...?
Хто пронесе любов до тебе
За милі тисячі в собі…
Ти не цурайся злої долі,
Вона не вибера чужих.
Заставить стати тим поволі,
Ким зроду не вважавсь таким.
Твоя земля
© Copyright: Мария Пидборецкая, 2015
Свидетельство о публикации №115072502915
Свидетельство о публикации №115072502915
Рецензии