Боже, ти ж бачиш, ти ж чуєш,
Знаєш слабинки усі…
Чом захистити не можеш
Вірних вояків-синів?
Усі в боротьбі із собою,
Щодень виживати пора.
Як повсякчас в лоні бою
Захисту прагне душа.
Віра єдина кріпчає,
Надія наснаги дає,
Смуток за серце хапає,
Що небагато нас є…
А ті, що й лишились, не знають,
Де уже правда, де ні.
Досі себе все шукають,
ДУмки цитують правИх.
Свого ще досі не стало,
Танці на тих же полях…
Поки душа не повстала –
Раб ти в своїх же стінАх.
Не багато нас
© Copyright: Мария Пидборецкая, 2015
Свидетельство о публикации №115072502895
Свидетельство о публикации №115072502895
Рецензии