Дубина я про100. А ныц Маты в ГорКах

: Кахаю схыба Сухый Бір

Мы вырышыв точно:
Добыты пыдлогы.
Усі замыныты собі.
Бо шо то за бочка
Тут гондэ в столовый.
Ну, прамо ж смыхотьте: погріб!

Зымоё в нас тёпла!
Ого ек. Дуплов нет.
І мышы ны влазять собі ж
Дэ й ек ужэ хочуть.
А мы шо? Разбойнік?
Чы рукы ны с тэго тіп місц?

Шо шэ мы рышылы вш.
Да ныц. Но сыды, дід.
Ты ж прамо шчэ й, вав, нівалід!
А косу ны возьмыш?
Да во за шчэ й плотом
Зныштож сельсавецкэе сінк.

Робылы жыды собі гондэ воротца.
Замочок ны надо ш ны псіх.
І хай відьма ходыть по сады слабодно.
Да й сэрэ на лавкы й скамйі.

Бо шо то за новосць!
Сфабрыл Дек колодяз!
Да ж цэпа шчэ баб чым новій!
Да я ж ёго гондэ от зарэ ногоё!
Ах, згынь тфоя маты! От бідн!..

І вот мы сёгодня а ны й паліць об пол.
Ну, так. Оно краску ш затір.
А шо ж так дрымотно?
А! Ззів шчося добрэ…
Эгэ. Полыжу. Задурів.

От мы вам тут шося ій впік.
Да шэ й беларускымы літр.
Нымае в нас мовы. Мы полішукы.
І нашо нам дбаты про світ.
І так языків наводніл зь.

Да й Зэмлю всю я лі в любві
Прычосваю днямі за дні.
Ізідка родная!  Дургішк!..
Храны тэбэ кажон сусід.
Бо й всі языкі по душі:
Мышейім лымішку собі.

...а люды соби одыхають в Яновы.
Да шэ й, бач ты, быс сподныцив