Мені відоме це відчуття.
Найбільше бажання - його позбутись.
Якщо залишишься зараз сама,
то власне сердце тебе погубить,
то власні очі заповнять жалем
білі простирадла чистої совісті.
Не треба когось питати,
як лишатись тобі по самотній осені.
Шаленство нестямне, жага і наснага,
розпач і руки додолу розкинуті.
Я лише ліхтар в кінці магістралі:
такий же забутий, такий же покинутий.
Ти йди до цього ліхтарика,
вір шляху, що тобі він освітлює.
В кінці побач хто за ним ховається,
хто горить вогнем для тебе єдиної.
Лiхтар
© Copyright: Якименко Юрий, 2015
Свидетельство о публикации №115072402180
Свидетельство о публикации №115072402180
Рецензии