Стон смерті
Зробіть з мене статую без права на втіху,
Душу мою Галатеї віддайте.
Занадто в очах бринчить гіркого сміху.
Не можу. Не хочу. Звиняйте.
Мені б каменем білим на сонці пекучим
Прикрашати фасад потмянілого замку.
Все одно в цьому світі зіпсовано штучним
Цінності рідкість, мов спокійні світанки.
В мені пошлості більше, ніж в Зевса бажання.
В мене очі хижачки і нюх, як у звіра.
Наче кішка я граюсь, приношу страждання.
Хитка, порочна і страшна моя віра.
Мої чорнії очі огортають в безмежжя
Усі ті "хочу". Палають вогнем
Гори, моря та морські узбережжя
І люд їх зникає з кожніїм днем.
Оберніть мене статуєю, і так завинила.
В ушах стоїть дощ. Не можу терпіти.
Хай розчавить його каменя сила.
Хай кров*ю стече квітки окропити.
Стон смерти
© Copyright: Ильвинг Натали, 2015
Свидетельство о публикации №115072300187
Свидетельство о публикации №115072300187
Рецензии
