Коли посеред ночі сонце встане
І вже не буде діять горизонт.
Тоді моя любов як лід розтане.
Водою стане наш любовний фронт.
Коли пташина проміняє свою волю
На насолоду в клітці, не літа.
Тоді лише повірю в нашу долю
І в те, яка нікчемна простота.
Коли на сніг впаде краплина крові
І стане він багряним молоком.
Я потягнусь найперш лише до скроні
Бо звідти ллється біль швидким струмком.
Коли впаде на землю, справді, зірка
Й зітре нас в пил чи може в порошок.
Мені тоді не буде більше гірко,
Бо доля піднесе усім урок.
Коли посеред ночi сонце встане
© Copyright: Арина Ковальских, 2015
Свидетельство о публикации №115072205406
Свидетельство о публикации №115072205406
Рецензии