Стрімголов зірвався вітер,
Застогнали аж шибки.
Воду вилив з білих відер,
Прані долі рушники!
Чи сказився? Навіжений!
З вишні падають бубки.
Тільки що, ще був блаженний,
Чом стаєш ти на дибки?!
Все тобі щось не-до-шмиги,
Сколошматились думки.
Наполохалися квіти,
Вмовкли злякані пташки!
Що воно таке, не знаю,
Де береться в тобі лють?!
Все ж тебе завжди чекаю,
Просто лагіднішим будь!!!
Стр1мголов з1рвався в1тер
© Copyright: Валенсия-Велиция, 2015
Свидетельство о публикации №115072203440
Свидетельство о публикации №115072203440
Рецензии