Несподiваний фiнал

Сумні стрункі тополі мокнуть в полі
Під надоїдливим і в’їдливим дощем .

Навіщо спогадам давати волю?
Ні, це не біль - досіль незнаний щем.
До збоїв ритму, до німої дрожі,
Солоної вологи, що туманить зір…

Беззмінно все життя ви на сторожі,
А формою – на паличці пломбір.


Рецензии
Не поняла: жизнь тает, как мороженое?))) тональность стиха красивая.

Привет вечерний))

Тамара Карякина   21.07.2015 23:02     Заявить о нарушении
Тополя напоминают силуэтом пломбир на палочке.)))

Петр Коваль   21.07.2015 23:10   Заявить о нарушении