Заволокло дощами небо,
Не грає сонцем білий день.
Кому потрібне твоє кредо,
Коли не чуєш ти пісень?!
Коли туман тобі на очі,
Не гріє думка а пече!
Самотність ремствує щоночі,
Та неціловане плече!
Коли душа твоя нуртує,
Вмостився в серці гострий біль!
Печаль і з закутків пантрує,
Вуста на смак не мед а сіль!
Та чи ж усе оце вартує,
Щоб щастя линуло повз нас?!
Кохання сумнівом мандрує…
А доля ж з’єднувала нас!!!
Заволокло дощами небо
© Copyright: Валенсия-Велиция, 2015
Свидетельство о публикации №115072106446
Свидетельство о публикации №115072106446
Рецензии