Колись ішов я через ліс,
кудись я поспішав...
Рушницю за плечима ніс,
ножа також я мав.
Ведмедя раптом я зустрів
(забрав би його біс).
Стріляти в звіра не посмів -
на дерево поліз.
Сучків багато там було...
Повзу: нога, рука...
Хотів сховатися в дупло -
рушниця не пуска.
Ну а ведмідь слідом повзе -
його не зупинИть.
Як я подумав, що "вже все"... -
прокинувся в ту мить(!).
...Затям же, друже мій, і ти,
позбався злої гри:
як мусиш через ліс іти -
рушницю не бери.
Про ведмедя
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115072103847
Свидетельство о публикации №115072103847
Рецензии