слова, що

слова, що не убили
повернулись
проникли наче до кісток
і впали на болюче дно
я чую звук знайомих обридливих мелодій
колишніх пародій
на зв'язок різних бездуш
це все просто блуд
моя цілісність
моя паралельність
це і є незалежність від тих
малодушних тварин
я бачу відверту фальш
порожній сміх
підлоту, що нагло випльовується тобі прямо у вічі
за твою сутність протирічну
за те що не ступаєш
на стандартний, однаковий їхній шлях
я закрила свою внутрішність
закрила вуха, очі, і мовчала
і сміялась, божевільним сміхом
вже краще в самоті
ніж з істотами зомбованих тіл
бути цілковито вільною
в своїй наче не людській подобі
слова, що не убили
повернулись
проникли наче до кісток
але не вбили
пошкодили живі тканини
постійно тиснучі оточюючі об'єкти й аспекти
залишили сліди негативу
та пізніше прибавили ще більше сили
відсторонили
слова, що із віянням пустоти
таких же порожніх, поверхневих, вузьких істот
слова не вбили
вони звучать і далі
ти вчишся і'х не впускати у себе
ти наче чуєш, та не вслуховуєшся
навіщо тобі неправда, чиєсь хронічне невдоволення
тобі має бути байдуже
слова, чужі гидотні, засуджуючі слова - то лиш сміття
що вивалюється наче із смітника
які мають вчасно засовуватись назад