Цвітуть в саду осінні квіти.
Мені не весело – журба.
Душа болить - як тут радіти?
І ніч на тин вже наступа.
Думки сумні - той час згадала,
Коли сімнадцать літ було,
Як молода я дівувала,
Своє дитинство і село.
А час тече, неначе річка -
І вороття назад нема.
Давно згоріла з воску свічка
В хатинці кіт - я не сама.
А сни не йдуть - уже світає,
І не дрімала зовсім я.
Вже ранок нічку проводжає.
Кіт потягнувся, каже: «няв…».
Поникли білі мої айстри,
І сняться їм солодкі сни.
І зник за ніч сумний мій настрій –
Таке буває восени.
Владимир Ольховой. 18 Июля 2015.
Цвiтуть в саду осiнi квiти
© Copyright: Владимир Ольховой, 2015
Свидетельство о публикации №115071808911
Свидетельство о публикации №115071808911
Рецензии