Пропадают вечера, как груши
Из садов.
А ты забыл.
И не идешь. Давно.
И печаль-змеюка душу сушит,
И печаль запряталась на дно,
И названья не найду я муке,
И дышать разлука не дает…
И лежит, словно цветок в пылюке,
Четвертованное сердце.
Да.
Моё.
М.Матіос
***
Пропадають вечори, мов груші
Із садів.
А ти не йдеш.
Не йдеш…
І печаль велика душу сушить,
І печаль уже не має меж,
І не має мука назви муці.
І розлука дихать не дає.
І лежить, мов квітка у пилюці,
Серце четвертоване моє.
Перевод с украинского
© Copyright: Николай Супличенко, 2015
Свидетельство о публикации №115071802232
Свидетельство о публикации №115071802232
Рецензии