Не дочекався жовтого... Поїхав.
На перехресті серце загубив,
що дарувало світові як втіху
його любов до вигаданих див.
Чужі краї чатують на світанки,
в яких пісні і зоряні вірші
лягають вздовж на неба вишиванку,
додаючи безсмертного душі..,
Не довіряв... Нікому. І ніколи.
І ледь до липня свого дотягнув,
коли любов покликала за коло,
штовхнувши пальці вище по стегну.
Його життя, написане червоним
на стінах літ, що зведені удвох,
перетворилось спогадом у дзвони,
в яких говорить вигаданий бог...
І він тікав, ховаючись в безчесті
за незнайомі людям кольори,
щоб перетнувши серця перехрестя,
нарешті вийти з програної гри.
Без правил
© Copyright: Александр Ноцкий, 2015
Свидетельство о публикации №115071606236
Свидетельство о публикации №115071606236
Рецензии
