Очима ти вгризаєшся у горло,так вже смачно, так жаданно,
а зовнішній спокій покинутого книжкового героя,
бісить своєю бездоганністью та шкідливість лір,
забираючи із вод Індійського, але не моря.
Отож,прощай, мій монамі.
Гнилими та заїзженними фразами про вічність,
не дам собі я плутати думок та мізків
різко!
Бо я і є свобода,Бо я і є потоком вільних рим
минай і ти, як промайнула блискавка між нами,
мій вже чужий.не монамі .
Та забирай усе продряхле барахло,усе сміття
до себе в нору,
я у своєму пеклі не побачу все одно
твого чужого голосу та гострих вилиць,
мов скалистих берегів уже не нашого і вже не моря.
Ехо минулого
© Copyright: Дарья Тарасовна Петухова, 2015
Свидетельство о публикации №115071604193
Свидетельство о публикации №115071604193
Рецензии