Її не чекає ніхто
Та старість приходить сама
Інеєм сипле на скроні
І стукає в двері:
«Відчиняй, я прийшла»
І сумно стає на душі
І розпач серце розриває
«Зачекай, не спіши
Я ще не жила
Я мало гуляла
Я мало любила
Не плавала в морі
Ніде не була»
А роки, як птахи летіли
І вороном чорним
На плечі лягли
Життя швидкоплинне
І скоро минає
Тому поспішай
Цінуй кожну мить
Радій, що живеш
Що любиш, любила
А старості зась
Та біла пороша
Кружляє, мете
Невдовзі і слід замете
14 березня 2010 року
Старiсть
© Copyright: Екатерина Таратун, 2015
Свидетельство о публикации №115071404699
Свидетельство о публикации №115071404699
Рецензии
