Я знаю, в цьому світі романтики немає,
Вже ніхто не скаже, що він тебе кохає.
Забувши навіть ім’я, і номер телефону,
Не повернешся більше до нього, як додому.
Посмішка твоя сіяє, зранку і до ночі,
Ніколи незабуду, твої блакитні очі.
Неначе привид я блукаю, в пошуках тебе,
Але ніхто незнає, де ти в цьому світі є.
Я хочу стати назавжди янголом твоїм,
Охороняти твою душу, зранку і вночі.
Я полетів до неба, щоб запитати там,
- "Де та красуня мешкає? Крикнувши Богам."
- "Та дівчина, красуня, в яку ти закохався,
Вона не з твого кола, додому повертайся".
- "Але, як це може бути, адже її люблю я"!
- "Послухай мене хлопче! Про це ти пошкодуєш!"
І кожного світанку, на обрій я дивлюсь,
- "Я там тебе побачу, і скажу, що люблю!"
- "Красуня моя мила, я хочу будь з тобою,
Прожени цей дивний сон, ми на яву, нас двоє"
***
© Copyright: Бондаренко Алекс, 2015
Свидетельство о публикации №115071401477
Свидетельство о публикации №115071401477
Рецензии