Що правда вмерла, не вiрте, люди,
Що кривда в свiтi панує всюди.
Не вiрте в те, що добра немає,
I щастя в закутку десь дрiмає
I бiль,i смуток,i днi негоди,
Пiдхоплять бистрi, бурхливi води,
За нiччю завжди прийде свiтанок,
Промiння з сонця нап"ється ранок
Пiде журба у безодню ночi
Засяють радiстю Вашi очi
I йтимуть далi лiта щасливi,
По довгiй,довгiй життєвiй нивi.
I йтимуть далi лiта щасливi
© Copyright: Людмила Стременовская Полищук, 2015
Свидетельство о публикации №115071200566
Свидетельство о публикации №115071200566
Рецензии
Класно написано, щиро й душевно. Аби стовідсотково погодитися з попереднім "рецензентом" - якщо й патріотично, то лише в найкращому розумінні цього непростого слова - без націоналістиної істерії та високоідейних пошуків крайнього у власних негараздах. Ваші вірші світлі і стрункі. Попри удавану їх лілейну гнучкість, вони кремезні і міцні, як тисячолітні дуби в наших лісах. Під ними потрібно шукати прихисток у негоду. Дякую,
Олег Омелянчук 28.05.2016 16:19 • Заявить о нарушении
Олег Омелянчук 28.05.2016 16:19 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.