Пожовкли квіти,
Ті тюльпани, що ти мені подарував,
Я сподіваюсь, що тоді ти,
що розійдемось ми не знав,
Не знав, що стану я лиш згадка,
Лиш спогад твоїх давніх днів
Я сподіваюсь в те що щиро
Зі мною бути ти хотів
Хотіла бути й я з тобою,
Та й досі є надія ця,
Ще й досі борються в двобої
Мій розум й давні почуття,
Та навіть в смутку за тобою
Ти не почуєш каяття,
Я знаю те, що я не винна,
Та й знаю те, що не свята,
У цьому є моя провина,
У тій же мірі, що й твоя,
На поступки мені не йшов ти,
Тому що, мабудь,не кохав,
Ти думав, що я все пробачу,
Що зможу я піти не знав,
А я пішла, не озиралась,
Втікла від тебе навпростець,
Я знала, що це вже кінець...
***
© Copyright: Мария Оринская, 2015
Свидетельство о публикации №115071204404
Свидетельство о публикации №115071204404
Рецензии